Захоплення влади в Україні. Рекомендації з майбутнього

 
 
Головна > ІДЕОЛОГІЯ ОБ'ЄДНАННЯ

 
 

Menu

 
 
 
 
 

ІДЕОЛОГІЯ ОБ'ЄДНАННЯ

Партія йшла на вибори під радикальним гаслом: «Наведемо порядок у країні!». Своєю метою Братерство Патріотів України оголосило зламування старої політичної системи зсередини. Пропагандисткою рада партії розробив необхідний пакет агітаційних матеріалів. Виборцям пропонувався цілком конкретний набір дій, що включав два основних пункти: покарання всіх тих, хто причетний до розгарбування й присвоєння ресурсів країни; прийняття законів, які перекривають шлях у більшу політику тим, для кого влада - тільки особистий бізнес-проект у масштабах країни.

Партія пропонувала усунення й заборона на роботу в органах влади для всіх тих, хто був причетний до старої політичної системи; зміна виборного законодавства - повернення до виборів депутатів Верховної Влади по округах; зміна податкового законодавства - прийняття Податкового кодексу, що закріплював сенсаційні пільги середньому й малому бізнесу й багаторазове збільшення податків на надприбутку; скорочення державного чиновницького апарата зі строго фіксованою кількістю держчиновників; перерозподіл влади на користь регіонів, а не центра; передача права розпорядження всіма українськими землями територіальним громадам, а не призначеним центральною владою адміністраціям. І все це - для того, щоб припинити в країні політична криза, і як наслідок - вийти із кризи економічного. Прийняття нової Конституції повинне було покласти початок будівництву нової країни. Тієї, котру, члени Братерства Патріотів називали Інноваційна наддержава Україна-Русь.

За чотири роки пропагандисткою кампанії багато виборців в Україні довідалися про ці ідеї й стали їхніми прихильниками. Агітаційна кампанія по виборам у Верховну Раду лягла на вже підготовлений ґрунт. Характерною рисою партії стало те, що її ідеологія мала рівну кількість прихильників як на заході України, так і на Сході. Уперше в Україні виникла політична сила з ідеологією, що не розділяла країну на два табори, а робила її єдиними націями. Пропагандистська машина партії, побудована за попередні роки, заробила на повну потужність. Партія не тільки зуміла через свої мережі дійти до кожного виборця, але й побудувала систему захисту результатів голосування на кожній виборчій дільниці.

Голосування в жовтні цього року стало «холодним душем» для старих політичних сил. Нова партія, до цього проявившая себе тільки на місцевих виборах, з першої спроби пройшла в парламент. І не просто переборола 3-процентний бар'єр, а набрала найбільшу кількість голосів. За Братерство Патріотів України проголосувало більше 8 мільйонів виборців, що склало 34,1% голосів. Партія президента Януковича набрала 25,3%, блок прем'єра Тимошенко - 14,2%. У Верховну Раду також пройшли комуністи з переможним для них результатом - 9,4% і блок колишнього спікера парламенту Литвина - 8,3%. З результатом в 4,1% у парламент пройшла й партія з націоналістичною ідеологією - «Cвобода», очолювана Тягнибоком, а також «Єдиний центр», що набрав 3,5% голосів. Ця партія чиновників, як і блок Литвина, практикувала під час передвиборної кампанії масовий підкуп виборців. Інші партії так і не досягли 3-процентного бар'єра й виявилися за стінами Верховної Ради.

Добре розуміючи виниклу погрозу з боку Братерства Патріотів, чия програма радикальних змін одержувала все більшу підтримку населення України, старі політичні сили до кінця року сформували парламентську більшість. У нього ввійшли фракції прем'єра Тимошенко, президента Януковича, а також чиновницькі партії Литвина й «Єдиний центр».

Новий уряд по своїй суті було колишнім. Прем'єр-міністром України залишилася Юлія Тимошенко, а портфелі міністрів дісталися соратникам президента Януковича. Пост спікера Верховної Ради знову зайняв Литвин. У парламентській опозиції виявилися Братерство Патріотів України, націоналісти з «Волі» і комуністи. Готові відстоювати своє право на владу, старі вороги - блок прем'єра Тимошенко й партія президента Януковича, разом із чиновниками з «Єдиного Центра» і Блоку Литвина - зненацька для їхніх виборців тепер виявилися соратниками. Для їхніх виборців усе більше очевидним ставало те, що ці політичні сили, по суті, нічим не відрізняються друг від друга. В Україні почалася нова політична епоха - епоха приходу у владу нової політичної еліти. Для більшості населення України це ставало вже очевидним.

МІЙ КОМЕНТАР З МИНУЛОГО.

Сьогодні українські політичні сили освоюють простір влади по напрямку від центра - до регіонів. Спочатку вони приходять у центральну владу, а потім уже створюють свої структури на місцях. Але адже побудова політичних систем від зворотного - від провінції до центра - більше логично й більш надійно. Регіональний успіх - відмінний фундамент для узяття й утримання влади в країні. Ні, я не про партії Регіонів - їхній успіх був і залишається містечковим, і поширюється лише на окремо взятий регіон. Він визначений їхньою присутністю в Києві. Програють у центрі - «посыпятся» і в себе, у рідній Донецькій і Луганській областях.

Справжній регіональний успіх для сили, що претендує на українську владу - це ціла система роботи в місцевій владі: у селах, селищах, містах і городках по всій країні. Основні українські політичні сили приділяють мало увагу виборам у місцеві органи влади, у мери міст, сіл і селищ. Але ж ці вибори для України - як праймериз в Америці. Це індикатор стану підтримки тієї або іншої сили в регіонах - індикатор куди більше важливий, чим соціологічні дослідження. Ситуація із програшем БЮТ у Тернополі - наочне тому підтвердження. Правда, і успіх «Волі» Тягнибока поки тягне тільки на містечковий рівень, те саме що успіх Партії Регіонів. Якщо в біло-блакитних він - тільки на Сході, то у Волі - винятково на Заході.

Мене часто запитую, при яких обставинах Віталій Кличко міг би виграти боротьбу за крісло мера Києва? Я впевнений, причина його невдач на цьому поприщі - зовсім не в прорахунках виборчих кампаній. Справа в тому, що з боксерського рингу в мери не приходять. У таку можливість можуть повірити тільки найбільш недосвідчені й недосвідчені виборці. А це, в основному, молодь. Ставки на такий нестійкий електорат недостатньо для перемоги. Щоб завоювати серця основної частини виборців, потрібно показати свій природний і поступовий шлях у політику. Піти від образа боксера, нехай і найдужчого у світі, і стати настільки ж значимою фігурою в політику - от завданння, що Кличко так і не вирішило.

Регіональний успіх - це відмінна технологія, куди більше ефективна, чим помітні слоганы й гарні портрети на рекламних щитах. Для початку треба виграти вибори в невеликому містечку. Це куди простіше, ніж боротьба за столицю - особливо з такою популярністю, як у Кличко. Із прицілом на Київ, це може бути Бориспіль, Бровари або Ірпінь. Ставши мером одного із цих городків, треба показати ефективне керування. Привести комунальне господарство, дороги, екологію й рівень життя городян у зразковий порядок. Побудувати гарний спортивний центр, дитячі майданчики, заснувати щорічний турнір зі світовими зірками, наприклад по боксі. Стати улюбленцем більшості жителів містечка. От тоді-те кияни самі захочуть «переманити» такого мера до себе.

Українська провінція - непахане поле для українських контр-элит. Це відмінний плацдарм для апробації своїх агітаційних сил і політичних амбіцій. Отут і виборець більше лояльний, не пересичений політичною рекламою й політичними шоу. Отут і протидія маститих конкурентів поменше. Ті, хто у владу йде не як у бізнес-проект, для одержання швидкого надприбутку, а хоче змінювати країну до кращого, повинні починати свій похід у владу тільки із провінції.

 

 
 
© 2010 Захоплення влади в Україні. Рекомендації з майбутнього